Баликильґель

Вода розбивається біля ваших ніг, і це не одна рибина, а сотні одночасно. Киньте жменю корму, і поверхня перетворюється на бурхливе змішання помаранчевих і сірих спин. Звук вологий і глухий, як повільні оплески. Над вами платани стримують жар. Пахне чаєм, пилом і теплим камінням. Десь позаду вас починається заклик до молитви. Цей довгий ставок розташований посеред міста і повний коропів.

Стаянок викладений тесаним каменем і облямований мощеною доріжкою. З північного боку прямо над водою стоїть аркада стрілчастих арок, яка повторюється догори ногами у відображенні. Вода біля стіни мілка і прозора, і ви можете побачити рибу, укладену шарами. Деякі великі та бліді, деякі майже чорні. Вони збираються скрізь, де стоять люди. Ніхто їх не проганяє, і ніхто тут не ловить рибу. Це перше, що потрібно зрозуміти про це місце.

Причина — історія, яку тут розповідають дуже давно. Традиція свідчить, що пророк Авраам сперечався з правителем міста, царем, якого пам'ятають як Німрода, і був скинутий з пагорба на велике вогнище. В історії Бог перетворив вогонь на воду, а палаюче вугілля на рибу. Це радше релігійна традиція, ніж задокументована історія. Але вона пояснює ставок, рибу та тихий натовп, що стоїть навколо вас.

Для віруючих короп знаходиться під захистом. Люди купують маленькі пакетики з кормом на кіосках біля входу та кидають туди жмені, а діти вигинаються далеко через край. Ви почуєте, що з'їсти одну з цих риб приносить нещастя. Що б ви з цього не думали, практичний результат реальний. Ставок посеред спекотного південного міста містить густу, спокійну популяцію риб, яку цілий день годують незнайомці. Спостерігайте трохи, і ви побачите, як вони йдуть по слідах уздовж стіни.

Насправді тут два ставки. Більший носить ім'я Халіл-ур Рахман, титул, який використовується для Авраама, що означає друг Милосердного. Менший ставок знаходиться недалеко на південь, названий на честь Зеліхи, постаті з місцевої легенди. Другий зазвичай тихіший, а дерева навколо нього старіші та густіші. Пройдіться туди. Ви побачите ту саму рибу та ту саму зелену воду, але між вами та краєм набагато менше людей.

Будівлі обрамляють воду майже з усіх боків. На західному кінці стоїть мечеть Халіл-юр Рахман з квадратним мінаретом та невеликим кладовищем поруч. Уздовж північного краю османська мечеть та її аркадний двір виходять прямо на басейн. Цей комплекс названий на честь османського правителя вісімнадцятого століття. Куполи, арки та мінарети здаються перевернутими у воді, коли поверхня нерухома. Фотографи чекають тут пізно вдень саме на це.

А тепер подивіться вгору, на південь. Над басейном височіє скелястий пагорб, на вершині якого знаходяться залишки цитаделі, а на хребті стоять дві високі колони. Тут їх називають Троном Німрода. Колони стародавні, і на одній з них є напис сирійською мовою, старою мовою цього регіону, в якому названо ім'я члена правлячої родини міста. Історія нижче та камінь вище походять з двох різних світів.

Місто навколо вас було відоме під кількома назвами. У грецькі та римські часи воно називалося Едесса і було столицею невеликого королівства на кордоні між більшими імперіями. Воно стало раннім і важливим центром християнства, зі школою, де викладання проводилося сирійською мовою. Пізніше воно по черзі перейшло під владу арабів, вірмен, хрестоносців, турків та османів. Назва Урфа дійшла до нас через усі ці шари.

Трохи на захід від басейну розташований комплекс мечетей, що оточує невелику печеру. Традиція свідчить, що Авраам народився всередині неї і був захований там у дитинстві. Є окремі входи для чоловіків і жінок, а низький прохід веде до кам'яної камери та джерела. Відвідувачі пересуваються тихо, деякі несуть молитовні чотки. Історики розходяться в думках щодо того, чи є це місто тим Уром, про який йдеться в Біблії. У будь-якому разі, печера невелика, волога і має іншу температуру, ніж на вулиці зовні.

Ось що дивує більшість відвідувачів. У 1993 році під час будівельних робіт у цьому районі робітники виявили статую людини в натуральну величину, вирізьблену з вапняку. У нього немає рота, а очі вставлені в чорний камінь. Йому приблизно одинадцять тисяч років, це одна з найстаріших людських фігур у натуральну величину, коли-небудь знайдених де-небудь. Ви можете побачити його в міському археологічному музеї, що знаходиться недалеко від вас. Він стояв тут задовго до того, як з'явилися будь-які історії, які ви щойно почули.

Відійдіть від води, і навколо вас відкриється парк — лавки, чайні сади, сім'ї, продавці з повітряними кульками та смаженим нутом. Увечері сюди сходить увесь район. Якщо ви пройдетеся старими вулицями поблизу наприкінці літа, подивіться вгору. Ви можете побачити пасту з червоного перцю та чилі, що сохнуть на плоских дахах. Темно-червоні пластівці місцевого перцю, які називаються ізот, виготовляються саме так, і вони використовуються майже в кожній страві, яку готують у цьому місті.

Поверніться до краю басейну ще раз. Сядьте на низьку стіну. Риба рухається під поверхнею, повільно змінюючи форми, арки повторюються у воді, а звук — це здебільшого голоси та рухома вода. Люди приходили саме в це місце століттями з причин, які не всі вони поділяли. Ти зараз один із них, на кілька хвилин, у тіні, посеред дуже старого міста.