Олімпос і Чирали

Спочатку прислухайтеся до води. Неглибокий струмок протікає посередині цієї долини та розтікається по гальці, перш ніж досягти моря. Влітку він сповільнюється до цівки, через яку можна переступити. Камені на пляжі сірі та округлі, вони рухаються та клацають під ногами. Олеандр росте вздовж берегів. Над вами стіни долини зближуються, а тінь сосен знижує температуру на кілька градусів. Море тут холодне та дуже чисте.

Цю затоку розділяють два місця, і люди постійно плутають їхні назви. Олімпос – це південний кінець, вузька долина з руїнами та невеликими пансіонатами, побудованими серед дерев. Чирали – це північний кінець, рівнинна смуга апельсинових гаїв, гостьових будинків та тихих провулків. Їх з'єднує один довгий гальковий пляж. Ви можете дійти від одного до іншого за кілька хвилин. Вони відчуваються по-різному, і місцеві жителі скажуть вам, що вони по-різному.

Стародавнє місто Олімпос отримало свою назву від гори, що височіє за узбережжям. Це було лікійське місто – Лікія була стародавнім регіоном цієї берегової лінії, що складався з незалежних міст, які керували собою разом. Олімпос належав до Лікійської ліги та мав право голосу в ній. Тут карбували монети. Місто розташовувалося на обох берегах річки, а гавань була там, де вода зустрічається з пляжем. Кораблі заходили прямо в гирло долини.

Його найвідоміший період був пов'язаний з піратами. У другому та першому століттях до нашої ери це узбережжя було базою для флотів, що здійснювали набіги. Піратський лідер на ім'я Зенікет контролював Олімпос та сусідні фортеці. Зрештою Рим виступив проти нього. Римський полководець провів кампанію вздовж лікійського узбережжя та зламав піратську владу. Олімпос перейшов під контроль Риму, а пізніше знову виріс як звичайне провінційне місто з лазнями, театром та громадськими будівлями.

Те, що збереглося, незвично, тому що ліс повернув його собі. Руїни тут не лежать на розчищеній землі. Ви знайдете їх, пройшовши ґрунтовою стежкою та помітивши стіну крізь лаврове листя та дикий інжир. Різьблений дверний отвір майже повністю стоїть на південному березі, з гладкою мармуровою рамою та написом на перемичці. Поруч будівля лазні зберегла частини своєї підлоги. Виноградна лоза росте на обрізаних блоках, які колись належали колонаді.

Місто не зупинилося на римському періоді. Тут було збудовано християнську базиліку, апсиду якої та частину цегляної кладки досі можна побачити. Пізніше, у Середньовіччі, італійські купці використовували гавань і зміцнювали скелястий ґрунт по обидва боки від неї. Над північним берегом збереглися стіни та невелика вежа. Торговельні шляхи між Італією та східним Середземномор'ям проходили вздовж цього узбережжя, і захищена затока, як ця, була варта того, щоб її триматися.

Пройдіться до місця, де струмок зустрічається з морем. Навесні русло може бути по коліно, і вам доведеться переходити його вбрід. Наприкінці літа воно часто зникає в гальці, не досягаючи води. У басейнах збирається дрібна риба. Качки та черепахи живуть в очереті вище за течією. Поєднання прісної води, солоної води та тіні робить цю долину однією з найзеленіших на узбережжі, яке здебільшого складається з сухої скелі та сосни.

Олімпос став відомим серед мандрівників своїми будиночками на деревах. Дерев'яні хатини були встановлені на стовпах серед дерев, а дешеві ліжка приваблювали сюди туристів з рюкзаками з 1980-х років. Ця територія захищена, тому постійне бетонне будівництво в долині обмежене. Це обмеження є причиною того, що за цим пляжем немає великих готелів. Більшість місць все ще невеликі, сімейні та дерев'яні. Стиль з роками став комфортнішим, але масштаб не сильно змінився.

Чирали розвивався по-різному. Сім'ї вирощували цитрусові на рівнині за пляжем, і багато гостьових будинків виросли на цих фермах. Між провулками ви пройдете повз апельсинові та гранатові дерева. Взимку плоди важко висять, а запах досягає дороги. Тут немає набережної та клубів. Більшість вечорів найгучніші звуки - це море на гальці та генератори кількох пляжних ресторанів.

Цей пляж важливий з іншої причини. Морські черепахи виходять сюди на берег вночі влітку, щоб відкласти яйця в пісок і гравій. Цей вид знаходиться під охороною, і волонтери позначають і закривають гнізда в клітки, щоб захистити їх від тварин і ніг. Черепахи знаходять море, рухаючись до найяскравішого горизонту, тому штучне світло їх бентежить. Ось чому освітлення пляжу обмежене, чому парасольки не можна вбивати глибоко в пісок, і чому вночі слід тримати смолоскипи спрямованими вниз.

Над північним кінцем долини кам'янистий схил несе невеликі постійні полум'я — місце, відоме як Янарташ, або Химера. Це крута прогулянка вгору з Чирали, яку найкраще робити ввечері. Багато відвідувачів поєднують два ці дні в один: руїни та купання вдень, а потім полум'я після настання темряви. Візьміть із собою воду та смолоскип для спуску, бо кам'яна стежка нерівна, і на ній немає освітлення.

Перш ніж покинути пляж, поверніться та подивіться вглиб країни. Долина звужується в тінь, а над нею стоїть гора з голими верхніми схилами. Десь у цьому підліску знаходяться вулиці міста, яке торгувало, карбувало монети та давало притулок піратам. Ніхто не відбудовував його. Галька все ще рухається під водою біля ваших ніг, точно так само, як і для моряків, які прямували сюди. Посидьте трохи, перш ніж йти.