Стародавнє місто Троя

Спочатку прислухайтеся до вітру. Він дме з протоки Дарданелли, рівний і підсолений, згинаючи суху траву між камінням навколо вас. Цвіркуни хрускітять у спеці. Під ногами стежка — утрамбована земля, змішана з крихтою кераміки, добре змелена більш ніж століттям копання. Руїни тут не піднімаються високо. Вони розташовані низько, коричнево-коричневі та теплі на сонці, стіна до стіни. Ви стоїте не на одному місті. Ви стоїте щонайменше на дев'яти з них, притиснутих до одного в один курган.

Археологи називають цей курган Гісарлік. Під вашими ногами дев'ять основних шарів поселень розташовані один на одному, від невеликого міста-фортеці, заснованого близько 3000 року до нашої ери, до римського міста, яке проіснувало до пізньої античності. Кожне місто піднімалося, процвітало та падало. Його руїни зрівнювалися, а наступне місто було побудовано на уламках. Протягом приблизно 4000 років курган ріс угору, метр за метром. Пронумеровані знаки навколо цього місця, від Трої Один до Трої Дев'ять, показують, на який шар ви дивитеся.

Троя відома завдяки поемі. «Іліада» Гомера, написана грецькою мовою приблизно у восьмому столітті до нашої ери, описує десятирічну війну, що велася за цю цитадель. Протягом століть багато вчених сприймали цю війну як чистий міф. Потім археологи знайшли тут справжню фортецю бронзової доби з масивними стінами, сторожовими вежами та шарами горіння. Жоден напис ніколи не довів, що війна Гомера мала місце. Але шари, відомі як «Троя Шість» і «Троя Сім», відповідають епосі поеми, і обидва мають сліди насильства та пожежі. Питання залишається відкритим, що є частиною привабливості цього місця.

Людиною, яка першою копала тут у великих масштабах, був Генріх Шліман, багатий німецький бізнесмен, одержимий Гомером. Він розпочав великі розкопки в 1871 році під керівництвом Френка Калверта, англійського резидента, який володів частиною кургану і давно підозрював, що знаходиться всередині нього. Шліман копав швидко та наполегливо. Його робітники прорубали величезний рів прямо посередині кургану, знищуючи шари, які він не вважав важливими. Ви все ще можете побачити цей великий рів сьогодні. Відтоді археологи працюють ретельніше.

У 1873 році Шліман знайшов скарб золотих прикрас, посудин та зброї. Він назвав його «Скарбом Пріама» на честь троянського царя з «Іліади» та вивіз його таємно з Османської імперії. Він помилився щодо назви. Золото походило з Трої Два, міста, яке на тисячу років старше за будь-яку гомерівську війну. Пізніше скарб перейшов до Берліна, зник у 1945 році та знову з'явився через десятиліття в Москві, де його більша частина збереглася. Земля, де його знайшли, є частиною маршруту, яким ви гуляєте.

Пройдіть до східної сторони ділянки, і ви дійдете до стін Трої Шість. Це найвражаючі камені в Трої. Вони нахилені всередину під невеликим кутом, це оброблений вапняк, поєднаний з гладкими гранями, а основа великої сторожової вежі все ще стоїть. У пізньому бронзовому віці ці стіни були на кілька метрів вищі, увінчані глиняною цеглою. Проведіть поглядом по вертикальних швах, що ділять стіну на секції. Будівельники, можливо, використовували їх для боротьби з руйнуваннями від землетрусів, що є постійною загрозою на цьому узбережжі.

А кінь? Дерев'яний кінь ніколи не згадується в самій «Іліаді». Він походить з пізніших грецьких поем та з «Одіссеї» Гомера, де згадується цей трюк. Чи існував справжній кінь, ніхто не знає. Можливо, це спогад про облогову машину, корабель або чистий винахід. Сучасний дерев'яний кінь стоїть біля входу на територію, побудований для відвідувачів, і діти майже щодня залазять у нього. Легенда чи ні, але історія перенесла цей невеликий пагорб мовами, якими розмовляють по всьому світу.

Біля центру кургану шукайте широкий кам'яний пандус, що піднімається під пологим кутом. Він вів до цитаделі Трої II майже 5000 років тому, і Шліман знайшов свій скарб неподалік. Пандус вимощений плоским камінням і акуратно облямований. Вози та люди входили до фортеці цим шляхом, коли єгипетські піраміди були ще новими. Це одна з найдавніших речей, які ви можете побачити в Трої, і одна з тих, які найлегше уявити собі у використанні.

Останніми містами на цьому кургані були грецьке та римське. Вони називали місто Іліон і ставилися до нього як до місця пам'яті. Стародавні письменники кажуть, що Александр Македонський відвідав місто у 334 році до нашої ери, вшанував гробницю Ахіллеса, що знаходилася неподалік, і залишив пожертви. Римські імператори були прихильниками міста, оскільки Рим простежив його походження до троянського героя Енея. На південному краю цього місця ви можете посидіти в невеликому римському одеоні, критому театрі для музики, вигнуті кам'яні сидіння якого збереглися.

Троя увійшла до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1998 році. Двадцять років по тому, у 2018 році, в селі Тевфікіє, недалеко від того місця, де ви стоїте, відкрився Музей Трої. Його куб кольору іржі зберігає тисячі знахідок з кургану, включаючи деякі експонати, повернуті з музеїв за кордоном. Якщо руїни важко читати, музей показує їм обличчя, інструменти та голоси. Багато відвідувачів кажуть, що місце має більше сенсу вдруге, коли предмети заповнять прогалини.

Перш ніж піти, зупиніться в тихому місці та поверніться обличчям на північний захід, до протоки. Рівнина під вами колись була широкою затокою, яку повільно замулювали річки протягом тисяч років. Можливо, колись кораблі кидали якір там, де зараз трактори перетинають поля. Стійте спокійно і дозвольте вітру робити те, що він завжди робив тут. Дев'ять міст чули це до вас. Якою б не була правда, що стоїть за віршем, люди знову і знову обирали цей пагорб, і сьогодні вдень ви теж.