Мечеть Міхрімах Султан

Зніміть взуття та зайдіть всередину, а потім зупиніться. Перше, що ви помічаєте, це не розмір. Це кількість світла. Кімната рівномірно наповнена ним з усіх боків, і воно проходить через так багато вікон, що ви не можете їх легко порахувати. Килим м'який і теплий під ногами. Звук стихає і зникає. Надворі вітер рухається по вершині пагорба, і ви можете чути його стукіт об скло.

Ви стоїте на найвищому з пагорбів старого міста, прямо біля стародавніх сухопутних стін. Більшість відвідувачів ніколи не заходять так далеко. Знамениті мечеті розташовані біля води, в переповненому центрі, з чергами біля дверей. Ця мечеть розташована над усім, на краю міста-фортеці, і в багато днів ви можете мати інтер'єр майже наодинці. Один цей факт робить подорож вартим зусиль.

Мечеть носить ім'я Міхрімах Султан. Вона була дочкою Сулеймана, султана, якого європейці називали Величним, та Хюррем Султан, колишньої рабині, яка стала його дружиною. Міхрімах виросла в найвпливовішій родині регіону. Вона вийшла заміж за великого візира ще в молодості. Потім вона провела десятиліття як одна з найвпливовіших осіб при османському дворі та пережила майже всіх, з ким виросла.

Її посада давала їй величезні власні гроші, і вона їх використовувала. Джерела з того часу свідчать, що вона допомагала фінансувати морську кампанію. Вона засновувала будівлі, інвестувала благодійні фонди та оплачувала громадські роботи. Вона також безпосередньо займалася закордонними справами. Зберігся лист, у якому вона листується з європейським королем про відносини між їхніми державами. Османська принцеса, яка пише польському монарху, не є тим уявленням, яке більшість людей створюють про цей двір.

Вона доручила провідному архітектору імперії, Мімару Сінану, побудувати для неї. Він збудував для неї дві мечеті в двох різних місцях, і він працював на піку своєї могутності над обома. Інша стоїть біля поромного причалу в Ускюдарі, на азійському березі, і це рання з двох. Ця, біля сухопутних стін, з'явилася пізніше. Якщо ви відвідаєте обидві, то зможете побачити, яку відстань він подолав між ними.

На її імені варто зупинитися. Перською мовою воно поєднує слова, що означають сонце, та слова, що означають місяць. З цим пов'язана відома легенда. Історія розповідає, що в день весняного рівнодення сонце заходить за цією мечеттю, а місяць сходить за її мечеттю над водою. Традиція додає, що Сінан був тихо закоханий у неї та навмисно облаштував це. Ставтеся до цього як до фольклору. Це прекрасна історія, і немає жодних доказів цьому.

А тепер подивіться, як насправді влаштована будівля. Один купол покриває всю молитовну залу і спирається на чотири великі арки. Це проста ідея і дуже вимоглива. Вага повинна проходити вниз через чотири кути, а це означає, що стіни між ними майже нічого не несуть. Сінан зрозумів це і скористався можливістю. Він заповнив порожні поверхні стін рядами вікон, розташованих одне над одним.

В результаті вийшла мечеть, яка поводиться як ліхтар. Ясного ранку інтер'єр світліший, ніж вулиця зовні. У кутах немає похмурості, немає потреби в штучному освітленні та немає важкої кам'яної кладки над головою. Порівняйте її зі старою мечеттю, і різниця одразу помітна. Раніше будівельники ставилися до стін як до маси. Тут стіну звели до каркаса, що утримує скло, що було стільки ж структурною авантюрою, скільки й естетичним вибором.

Ця авантюра мала наслідки. Будівля неодноразово тряслася, оскільки цей регіон розташований на лінії великого розлому. Землетрус 1766 року зруйнував купол. Його було відбудовано. Ще один землетрус знову пошкодив мечеть у 1894 році, після чого було проведено ремонт. Мінарет також не раз руйнувався. Все, що ви бачите стоячим, було кимось встановлено назад. Це нормально для старих будівель у Стамбулі, і це рідко згадується на вивісках.

Мечеть ніколи не мала стояти окремо. Османські покровителі будували комплекси, а не окремі будівлі. Релігійна школа, лазня, фонтан і гробниця були частиною тутшнього комплексу, що обслуговував навколишній район. Сама мечеть розташована на піднятій платформі над склепінчастими кімнатами, що піднімає її над схилом і надає їй висоти, яку можна побачити здалеку. Орендна плата за таку нерухомість покривала витрати на утримання та персонал.

Сама Міхрімах тут не похована. Вона лежить у комплексі Сулейманіє, поруч зі своїм батьком, у центрі старого міста. Її мечеть на цьому пагорбі все одно зберігає її ім'я вже понад чотири століття. Кожен таксист у цьому районі знає це. Це особливий вид пережитку, і він належав дуже небагатьом жінкам її часу у світі.

Вийдіть надвір і пройдіть до краю тераси. Під вами пролягають сухопутні стіни, збудовані римлянами та відремонтовані протягом тисячі років після цього. Брама біля мечеті є одним з головних входів через них. За переказами, Мехмед II в'їхав у завойоване місто через ці ворота у 1453 році. Околиці навколо них зараз звичайні та житлові. Діти грають у футбол об стіну імперії.

Поверніться ще раз, перш ніж піти, і сядьте біля стіни. Спостерігайте, як світло рухається по килиму, коли пропливають хмари. Хтось зайде помолитися, а потім знову піде, не глянувши на архітектуру. Саме для цього і призначена ця кімната. Воно зберігало світло та тишу на цій вершині пагорба попри землетруси, імперії та рух транспорту. Вам дозволено сидіти тут скільки завгодно.