Перге

Тепло від каменю хвилями виходить. Тут майже немає тіні, а світло відбивається від блідого вапняку, доки ви не примружитеся. Суха трава росте між бруківкою, а коники стрибають від ваших ніг із сухим клацанням. Десь позаду вас скриплять ворота. Пил на стежці дрібний і блідий, і він осідає на вашому взутті за лічені хвилини. Принесіть води. Потім подивіться на дві круглі вежі попереду.

Ці вежі належать до старої елліністичної брами, і саме вони є образом, який більшість людей несуть з Перге. Побудовані з квадратних блоків, вони втратили свої верхні поверхи, але все ще височіють значно вище рівня голови. Між ними та позаду них розташований овальний двір. Кожен, хто в'їжджав до міста, проходив через цей вузький, контрольований простір. Спочатку він був оборонним. Пізніше, за римського правління, його перетворили на щось ближче до виставкової зали.

Це перетворення мало спонсора з ім'ям. Планча Магна походила з відомої родини тут у другому столітті, обіймала державні посади та священики, і оплатила перебудову внутрішнього двору з мармуру з нішами для статуй. Статуї зображували богів, імператорів та членів її власної родини, з написами, що фіксували, хто що дав. Багато з них зараз знаходяться в музеї Анталії. Порожні ніші в стінах – це місця, де вони стояли.

За внутрішнім двором головна вулиця з колонадою простягається на північ по прямій лінії. Вона довга, широка та безпомилкова. Посередині її знаходиться неглибокий кам'яний канал, який ніс воду через місто. У спекотний день цей канал охолоджував повітря та постачав воду до магазинів з обох боків. Колони вистилають обидва краї, деякі стоять, багато лежать там, де впали. Зверніть увагу на мощення, щоб знайти канавки, протоптані колесами возів.

На дальньому кінці вулиці, біля підніжжя пагорба з плоскою вершиною, стоять залишки монументального фонтану. Вода надходила сюди та падала в басейн, перш ніж живити канал, повз який ви щойно йшли. Як частина цього фонтану було вирізьблено зображення лежачого річкового бога. Пагорб позаду – це акрополь, найдавніша заселена частина цього місця, яку люди заселяли задовго до того, як римське місто поширилося на рівнині внизу.

Поверніться назад і вийдіть до стадіону. Це один з найкраще збережених залів в Анатолії, довгий овал із сидіннями, піднятий на рядах склепінь. Зайдіть під нього. Склепінчасті зали із зовнішнього боку використовувалися як крамниці, а деякі мають написи з назвами ремесел або крамарів, які їх орендували. Станьте посеред доріжки та подивіться на яруси. Десятки тисяч людей могли спостерігати за перегонами та іграми з цих рядів.

Поруч із ним розташований театр, вбудований у схил, а позаду нього знаходиться сценічна будівля. Збереглися фрагменти його різьбленого оздоблення, включаючи рельєфні панелі, пов'язані з Діонісом, богом вина та театру. Доступ до театру залежить від поточних реставраційних робіт, і іноді він закритий для відвідувачів. Якщо він відкритий, підніміться на кілька рядів і подивіться назад через рівнину в бік моря. Якщо ні, то зовнішня стіна все одно варта того, щоб прогулятися навколо.

Значна частина скульптури в музеї Анталії походить з банного комплексу одразу за воротами. Римські лазні були соціальними будівлями, а також місцями для прання, і ця мала послідовність гарячих, теплих і холодних кімнат з басейнами, мармуровими підлогами та статуями в кутах. Ви все ще можете простежити планування та побачити цегляні опори, які колись тримали підняті підлоги. Тепле повітря циркулювало під ними та вгору крізь стіни.

Агора, ринкова площа міста, розташована поруч із воротами. Це був великий відкритий двір, оточений магазинами, з круглою будівлею посередині. Подивіться на підлогу по краях. Візерунчаста мозаїка збереглася клаптиками, викладена простими геометричними візерунками чорно-білого кольору. На порогах магазинів досі видно отвори, де поверталися двері. Це був комерційний центр міста, яке збагачувалося завдяки родючій рівнині навколо нього.

Перге створив постать, чиї роботи ви, можливо, вивчали, не знаючи, звідки він родом. Аполлоній Пергський був математиком елліністичного періоду, який написав велике дослідження конічних перерізів — кривих, які ви отримуєте, розрізаючи конус. Слова еліпс, парабола та гіпербола походять з його роботи. Століттями пізніше астрономи, описуючи орбіти планет, використовували словник та геометрію людини, яка народилася тут.

Місто також згадується в ранньохристиянській історії. У Діяннях Апостолів записано, що Павло та його супутники прибули до Перги під час своєї подорожі цим регіоном. Перга залишалася важливою і в візантійський період, а церкви були побудовані всередині старої вуличної мережі. Зрештою, доступ до гавані замулився, безпека на узбережжі погіршилася, і люди переїхали. Рівнина повернулася до сільського господарства, яке й оточує це місце сьогодні.

По дорозі сюди виникає одне питання. Навіщо будувати велике місто на відкритій рівнині, за кілька кілометрів від моря, без природних укріплень? Відповідь – річка. Човни піднімалися по ній з узбережжя, що давало місту доступ до судноплавства, не наражаючи його безпосередньо на ризик загарбників з води. Навколо вас тепер рівнина – сільськогосподарські угіддя – бавовна, сади та ряди теплиць – а між руїнами та берегом знаходиться сучасне місто Аксу.

Завершіть свій візит, стоячи посеред вулиці з колонадою, обличчям до фонтану та пагорба. Спробуйте почути крізь цикад. Крамниці з обох боків, вода, що тече по центру, вози на тротуарі, люди, що переходять до лазень — ось для чого був цей простір. Тепер тут суха трава і багато неба. Відчуйте, як гарячий камінь під вашою рукою. Потім пройдіть назад через круглі вежі.