Пляж Ізтузу

Зніміть взуття та відчуйте пісок. Він дрібний та блідо-золотистий, щільно утрамбований біля ватерлінії. Пляж віддаляється від вас довгою, яскравою стрічкою, доки не зникає в морському серпанку. З одного боку Середземне море прибуває повільними, рівними хвилями. З іншого боку, лише за кілька сотень метрів, розкинулася зелена річкова дельта, рівна та тиха, повна очерету та співу птахів. Дуже мало пляжів одночасно розміщують вас між прісною та солоною водою. Цей – саме так.

Ізтузу – це піщана коса. Вона простягається приблизно на чотири з половиною кілометри, відгороджуючи дельту річки Дальян від відкритого моря. Річка звивається від озера Кьойджегіз через лабіринт каналів, облямованих високим очеретом. Більшість відвідувачів прибувають на невеликих човнах, пробираючись через цей лабіринт. Капітани керують по пам'яті, бо стіни очерету виглядають однаково. Коли човен нарешті виходить з каналів і попереду відкривається пляж, весь човен зазвичай затихає.

Це також один з найважливіших пляжів черепах у Середземномор'ї. Щоліта тут гніздяться морські черепахи-логерхеди. Вчені називають їх Caretta caretta, і вздовж цього узбережжя місцеві жителі використовують ту саму назву. Самки логерхедів витягуються на берег вночі, риють яму задніми ластами та відкладають десятки м’яких яєць. Потім вони накривають гніздо, тягнуться назад до води та зникають. Багато з них вилупилися саме на цьому пляжі десятиліття тому та інстинктивно повернулися на пісок, звідки почали.

Приблизно через два місяці дитинчата викопують собі шлях, зазвичай після настання темряви. Кожне з них достатньо мале, щоб поміститися на долоні. Вони мчать до найяскравішого горизонту, що на природному пляжі означає море. Штучне світло бентежить їх, і розгублені дитинчата гинуть. Ось чому Ізтузу закривається вночі під час сезону гніздування, і чому будівлі тут залишаються низькими та темними. Правила навмисно суворі. Черепахи були тут першими.

Пляж майже втратив усе це. У 1980-х роках забудовники планували великий готельний комплекс на піщаній мілині. Природоохоронці в Туреччині та за кордоном боролися проти цього проекту. Найгучніший голос належав Джун Хаймофф, англійці, яка оселилася тут у простій пляжній хатині. Місцеві жителі називали її Каптан Джун — Капітан Джун. Вона писала листи, вербувала вчених та журналістів і відмовлялася здаватися. Кампанія привернула міжнародну увагу, і тиск спрацював.

У 1988 році Туреччина оголосила регіон Кьойджегіз та Дальян спеціальною зоною охорони навколишнього середовища. Готель так і не був побудований. Ізтузу залишився пляжем з піску, очерету та черепах, а не з бетону. З того часу природоохоронні групи багато разів хвалили його, і його часто входять до списку найкраще захищених пляжів Європи. Хаймофф провела решту свого довгого життя біля води, яку вона допомогла врятувати, а її стара хатина була збережена як невеликий пам'ятник кампанії.

Пройдіть до дальнього кінця пляжу, біля в'їзду з дороги, і ви дійдете до центру порятунку морських черепах. Ветеринари та волонтери лікують черепах, поранених гвинтами човнів, рибальськими гачками та проковтнутим пластиком. Тварини, що одужують, відпочивають у затінених резервуарах, і відвідувачі можуть подивитися на них. Здорові черепахи повертаються в море, а деякі мають супутникові мітки, щоб дослідники могли стежити за їхніми подорожами Середземним морем. Невеликий внесок допомагає підтримувати роботу резервуарів.

Під час прогулянки спостерігайте за самим піском. Дерев'яні кілки та невеликі рамки, схожі на клітки, позначають активні гнізда, кожне з яких тримає яйця на глибині долоні нижче поверхні. Дайте їм простір. Сонячні парасольки дозволені лише у позначених зонах, віддалених від води, тому що жердина, вбита в неправильне місце, може розчавити кладку яєць. Сліди на ранковому піску іноді показують, де самка вийшла на берег на ніч — дві ребристі лінії, схожі на відбиток тракторної шини.

За пляжем дельта продовжує своє насичене життя. Чаплі завмерли на мілководді. Зимородки миготять між очеретом. Блакитні краби снують по руслу каналу, а кефаль брижить поверхню. Суміш прісної та солоної води робить це одне з найбагатших водно-болотних угідь на турецькому узбережжі. Якщо ви поїдете на човні назад до Дальяна пізно вдень, світло забарвить очерет у золотий колір, і птахи вийдуть годуватися.

Місто Дальян отримало свою назву від рибальських гребель — пасток, схожих на огорожі, які ловлять рибу, що рухається між озером і морем. Люди ловили рибу в цій воді тисячі років. Високо на скелях над річкою гробниці, вирубані в скелі, дивляться вниз на човни, що пропливають повз. Вони належали Кауносу, стародавньому місту, руїни якого досі стоять неподалік. Різьблені фасади нагадують маленькі храми, доповнені колонами та фронтонами, вирубаними прямо в камені.

Ви також можете дістатися до Ізтузу дорогою, звивистою дорогою через сосновий ліс з Дальяна. Два кінці пляжу здаються різними. На кінці дороги знаходиться рятувальний центр і більш жвава ділянка шезлонгів. Кінець річки здається більш диким, з дюнами, корчами та гирлом каналу. Між ними лежать довгі ділянки, де можна йти десять хвилин і нікого не зустріти. Візьміть із собою воду, бо тіні посередині піщаної мілини мало.

Плавання легке та відкрите. Морське дно пологі, вода прозора, а хвилі зазвичай м'які. На початку літа ви можете розділити море з більшим життям, ніж очікуєте, адже дорослі черепахи годуються та чекають у затоці одразу біля берега. Побачити одну поверхню для подиху — темний панцир, тупу голову, повільне моргання — це момент, який люди пам'ятають роками.

Перш ніж піти, станьте біля ватерлінії та подивіться вниз на всю довжину піщаної мілини. Тут майже нічого не забудовано, і саме в цій відсутності сенс. Цей пляж виглядає так, тому що люди сперечалися, писали листи та вперто піклувалися. Під вашими ногами, десь у теплому піску, наступне покоління логерів, можливо, вже чекає на темряву, готове прокопати собі шлях і бігти до хвиль.