Підземне місто Дерінкую

Зробіть один крок униз тунелем, і температура падає. Повітря стає прохолодним і мінеральним, немов усередині колодязя. Звуки стихають — ваші кроки, ваше дихання, шаркання групи попереду. Стеля змушує вищих відвідувачів нахилятися. Денне світло зникає позаду вас за лічені секунди, замінюючись гірляндами електричних ламп. Десь внизу прохід продовжує йти вниз, і знову вниз. Ви входите в Дерінкуйю, найглибше розкопане підземне місто в Каппадокії, і поверхневий світ не піде за вами.

Деринкуйю турецькою означає глибока криниця, а сучасне місто вище отримало свою назву від шахт, що пронизують цю землю. Підземне місто сягає глибини близько 85 метрів. Воно має багато рівнів; частина відкрита для відвідувачів, освітлена та вентильована, тоді як інші ділянки залишаються закритими. Ніхто не знає, скільки людей воно може вмістити. Оцінки сягають тисяч, а деякі твердження набагато вищі. Навіть обережні цифри описують справжнє місто: житлові приміщення, кухні, стайні, комори, колодязі та місце поклоніння — все під землею.

Сучасне відкриття — це відома місцева історія. У 1963 році мешканець, який ремонтував свій будинок, пробив стіну та знайшов за нею прохід, потім ще одну кімнату, а потім сходи, що вели вниз. Розкопки виявили рівень за рівнем, і місце відкрилося для відвідувачів протягом кількох років. Селяни здавна використовували неглибокі печерні кімнати як підвали та прохолодні сховища. Те, що лежало глибше, під їхніми власними підвалами, здивувало навіть їх самих. Місто жило на даху прихованого міста.

Хто викопав його першим? Чесна відповідь: воно росло протягом багатьох століть, і початки туманні. Деякі дослідники відстежують найдавніші кімнати до фригійців, анатолійського народу, який правив цим регіоном майже три тисячі років тому. Інші вказують на ще давніші звички копати в м'якій вулканічній породі. Що добре відомо, так це велике розширення за часів християн візантійської епохи, приблизно з сьомого століття, коли набіги проносилися по Анатолії, і цілим громадам потрібно було кудись зникнути. Місто, яким ви проходите, здебільшого є їхньою справою.

Оборонні споруди досі охороняють коридори. У ключових точках ви протиснетеся повз величезні круглі двері — колеса з твердої породи, схожі на жорна, які можна було котити через прохід зсередини. Невеликий отвір у центрі, можливо, дозволяв захисникам спостерігати за протилежним боком — або пронизувати його списом. Двері можна було відчинити лише з захищеного боку. У поєднанні з тунелями, навмисно вирізаними низькими та вузькими, що змушували загарбників стояти гуськом, вони робили місто майже неможливим для штурму.

Дихання було справжнім інженерним тріумфом. Вертикальні шахти проходять крізь усю глибину міста, переміщуючи повітря до найнижчих рівнів. Станьте під однією з них і подивіться вгору — ви відчуєте протяг на обличчі. Шахти також служили колодязями, що сягали води далеко внизу, а деякі колодязі, як повідомляється, взагалі не виходили на поверхню, захищаючи джерела від отруєння під час облоги. Свіже повітря, чиста вода та товста кам'яна ізоляція робили місто придатним для життя — постійна прохолода підвалу, як влітку, так і взимку.

Кімнати розповідають вам, як працювало повсякденне життя. Стайні поблизу верхніх рівнів служили притулком для тварин — їхні ясла вирізьблені в стінах на висоті морди. Кухні скупчені там, де дим може досягати вентиляційних отворів; їхні стелі чорні від стародавньої сажі. Ви пройдете повз преси для вина та олії, ніші для глечиків та довгі громадські зали. Глибше внизу лежить хрестоподібний простір, який ідентифікують як церкву. Віра прийшла під землю разом з усім іншим — нічого важливого не залишилося на поверхні.

Місто не було постійним домом. Це був притулок для надзвичайних ситуацій — використовувався, коли армії чи рейдери перетинали плато, а потім знову залишав його, коли небезпека минула. Громади могли залишатися внизу тижнями, тому зберігання та вода мали таке велике значення. Християнська спадщина регіону існувала довго: грекомовна християнська громада жила в цьому районі до 1923 року, коли обмін населенням між Грецією та Туреччиною завершив багатовікову присутність. Їхній відхід закрив останній розділ життя людей, які найкраще знали ці тунелі.

Деринкую не самотній. Підземні сховища пронизують Каппадокію — відомо їх понад сотня, від окремих прихованих кімнат до багаторівневих міст. Поруч Каймакли — ще один чудовий приклад розкопок, що поширюється там, де Деринкую копає глибоко. Місцеві жителі кажуть, що два міста з'єднує тунель довжиною в кілька кілометрів. Дослідники знайшли довгі проходи, але повний маршрут ніколи не відкривали від початку до кінця. Ставтеся до повного тунелю як до історії з каменем позаду.

Відвідування фізичне. Проходи низькі, сходи круті, а деякі з'єднувальні тунелі вимагають ходьби, зігнувшись, десятки метрів. Стрілки позначають окремі односторонні маршрути вниз і вгору. Якщо вас турбують тісні простори, ретельно подумайте, перш ніж спускатися — повернутися проти течії важко. Температура залишається прохолодною цілий рік, тому беріть з собою шар одягу навіть влітку. І іноді зупиняйтеся, щоб натовп міг просунутися вперед. Залишившись на мить наодинці в бічній кімнаті, ви почуєте те, що чули мешканці: майже нічого.

Варто пам'ятати, чому все це існує. Ніхто не висікає місто з корінної породи для зручності. Кожен метр був вирубаний людьми, які очікували небезпеки та готувалися до неї — терпляче, протягом поколінь. Однак найбільше відвідувачів вражає не похмурість, а порядок: вентиляція, вода, їжа, богослужіння, все продумано. Під загрозою ці громади не розсіялися. Вони організовувалися та копали.

Коли ви підніматиметеся назад до входу, спостерігайте за поверненням денного світла — бліде сяйво за рогом, потім дверний отвір, а потім повне сяйво анатолійського сонця. Більшість відвідувачів зупиняються та кліпають. На мить відчуйте тепло на своїй шкірі та вітер, який ви перестали помічати під землею. Люди, які ховалися тут, піднімалися до того ж світла, коли небезпека минула, після днів чи тижнів під землею. Вся суть у тому, щоб виходити на поверхню. Місто досягало успіху щоразу, коли його мешканці знову виходили.