Хаттуса

Вітер – це перше, що ви помічаєте. Він безсило дме по відкритому схилу і несе запах сухої трави та чебрецю. Десь внизу стукають один об одного овечі дзвіночки. Тут немає стін, за якими можна було б сховатися, лише низькі кам'яні лінії в траві та скельні виступи, що піднімаються крізь схил пагорба. Замріться та прислухайтеся хвилинку. Як для столиці, це місце зараз надзвичайно тихе.

Змініть свої очікування щодо розміру. Це не була компактна фортеця. Місто простягалося по крутому, складчастому ландшафту, а його оборонні стіни простягалися на кілька кілометрів навколо нього. Зараз кільцева дорога веде відвідувачів повз основні пункти, і прогулянка всім маршрутом займає значну частину дня. Збереглися переважно фундаменти, ворота та ділянки стін. Верхні поверхи вам доведеться будувати самостійно, у своїй голові, по ходу справи.

Хетти правили звідси протягом другого тисячоліття до нашої ери. У розквіті своєї епохи вони були однією з великих держав стародавнього Близького Сходу, поряд з Єгиптом, Вавилоном та Ассирією. Вони воювали в Сирії, підписували договори, одружувалися з представниками іноземних королівських родин і вели ретельні записи. Потім вони зникли настільки повністю, що до сучасності про них було відомо переважно з кількох згадок у єврейській Біблії та єгипетських текстах.

Великий Храм розташований у нижньому місті, і це найлегша для читання частина пам'ятки. Блоки фундаменту величезні, а план комор навколо центрального двору зберігся майже повністю. Усередині цих комор стоять ряди величезних глиняних глечиків, заглиблених у підлогу, які використовувалися для зерна, олії та вина. Храм служив двом богам разом — богу бурі на небі та богині сонця міста під назвою Арінна.

Десь у районі храму ви знайдете гладкий зелений блок каменю, приблизно кубічної форми, відполірований з боків. Ніхто не знає, для чого він був. Гіди іноді називають його каменем бажань, а відвідувачі торкаються його та обертаються. Ставтеся до цього радше як до фольклору, ніж до археології. Одне точно, що камінь не місцевий, а це означає, що хтось навмисно привіз його сюди, і саме це робить його вартим зупинки.

Підніміться до верхнього міста, і ви дійдете до Левових Воріт. Два леви вирізьблені прямо в блоках воріт, вони звернені назовні з відкритими пащами. Їхні тіла мають лише приблизну форму, але голови деталізовані. Зверніть увагу, що кілька скульптур на цьому місці були замінені копіями, а оригінали перенесені всередину для захисту. Подивіться також на землю під воротами. Круглі поворотні отвори для дверних стовпів все ще вирізані в порозі.

Найвибагливіша споруда розташована в найвищій точці, яка називається Єркапі, що означає наземні ворота. Тут хети збудували штучний земляний вал, облицьований зовні похилим кам'яним покриттям. Прямо через його основу проходить кам'яний тунель, приблизно сімдесят метрів завдовжки, який звужується до точки над головою, де блоки прилягають один до одного. Пройдіть ним. Температура падає, коли ви заходите всередину, а світло в дальньому кінці - це маленький яскравий клин.

Тунель часто описують як таємний шлях втечі, але він зовсім не секретний - обидва кінці стоять широко відкриті і їх можна побачити здалеку. Сучасне мислення схиляється до церемоніальної функції, можливо, для процесій. На вершині валу стояли ворота, оточені різьбленими сфінксами. Один з цих сфінксів провів близько століття в музеї в Берліні. Його повернули до Туреччини у 2011 році, а зараз він знаходиться в місцевому музеї в селі нижче.

Королівська цитадель Бююккале займає скельний відрог зі східного боку. Саме тут були знайдені архіви. Розкопки виявили десятки тисяч глиняних табличок, написаних клинописом — клиноподібними знаками, втиснутими у вологу глину. Договори, листи, молитви, закони, інструкції щодо свят, земельні нагороди. Вогонь знищив будівлі, а спека загартувала таблички та зберегла їх. Хеттські записи збереглися значною мірою тому, що столиця хеттів згоріла.

Ось деталь, яка змінює ваше сприйняття землі під ногами. Коли ці таблички вперше вивчали, ніхто не міг читати основну мову. У 1915 році чеський вчений на ім'я Бедржих Грозний з'ясував, що хеттська мова належить до індоєвропейської мовної сім'ї. Однією з підказок було речення про вживання хліба та пиття води, де слово, що означає «вода», дуже нагадувало англійське слово. Мова цього схилу пагорба виявилася далеким родичем англійської, німецької та грецької мов.

Ще одна табличка з цих архівів записує мирний договір між хеттським царем та єгипетським фараоном, укладений після битви при Кадеші в Сирії. Збереглися як хеттська, так і єгипетська версії, що є рідкістю. Його зазвичай описують як найдавніший міжнародний мирний договір, тексти якого були знайдені з обох сторін. Його копія виставлена в штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку.

Перш ніж покинути цей район, проїдьте невелику відстань до Язиликаї. Там з скелі відкриваються дві природні кам'яні камери, стіни яких вирізьблені довгими процесіями богів, що йдуть один до одного. Чоловічі фігури з одного боку, жіночі з іншого. У меншій камері цар стоїть під рукою бога, набагато більшого за себе. Вапняк зношений, але на слабкому сонці фігури чітко видно.

Близько 1200 року до нашої ери це місто було спустошене та спалене, що стало частиною ширшого колапсу, який одночасно призвів до занепаду кількох держав у східному Середземномор'ї. Що це стало причиною, досі дискутується. А тепер озирніться навколо. Трава, вітер, кам'яні ряди, вівці на дальньому схилі. Імперія, яка вела переговори з фараонами, що керувалися саме з цього схилу пагорба, і сьогодні ви можете почути, як повз пролітає одна бджола. Цей контраст і є цілим візитом.