Кизкалесі

Станьте на ватерлінії та дивіться прямо в небо. Замок стоїть на невеликому острові, що знаходиться недалеко від берега, його стіни піднімаються прямо з моря, без пляжу та пристані під ними. Вода між вами та ним мілководдя, тепла та дуже прозора, і вона повільно рухається бірюзовими смугами по блідому піску. Чайки кричать з веж. Хвилі плескаються об основу стін з глухим звуком, який можна почути з берега.

Назва турецькою означає дівочий замок. Кілька місць у Туреччині носять цю назву, тому чітко визначте, на який саме ви дивитеся. Це морський замок на узбережжі Середземного моря на схід від Мерсіна, а не маленька вежа в Босфорі в Стамбулі. Тут фортеця займає цілий острів. Її стіни повторюють форму скелі, з круглими та квадратними вежами, розташованими вздовж них, а море підступає до кам'яної кладки з усіх боків.

Тепер поверніться та подивіться вздовж берега. Є другий замок, на суші, лише за кілька сотень метрів. Два були побудовані як пара та працювали як одна система, охороняючи гавань між собою. Місцеві джерела розповідають, що колись через прогалину проходила дамба або ланцюг. Чи то так, чи ні, але з вашого місця намір очевидний. Ніщо не могло потрапити в цю затоку, не пройшовши між двома наборами стін.

У давнину це місце називалося Корикус, і це був жвавий порт. Кораблі вантажили товари, що спускалися з внутрішнього плато через гірські перевали за узбережжям. Один експортний товар зробив назву відомою далеко. Римські письменники вихваляли шафран, вирощений у цьому районі, зібраний з квітів крокусів на кам'янистому ґрунті над містом. Шафран був дорогим, легким для перенесення та легким для продажу. Невелика кількість оплачувала довгу подорож.

Замки, які ви бачите, набули свого сучасного вигляду в Середньовіччі. Візантійські полководці укріпили це місце, а пізніше ним володіли вірменські правителі Кілікійського королівства. Це королівство було утворено вірменами, які рушили на південь у ці гори та побудували державу вздовж цього узбережжя. Сюди заходили флоти хрестоносців. Ще пізніше турецькі бейлики, а потім османи взяли під контроль. Кам'яна кладка показує це. Блоки дуже різних розмірів та періодів встановлені в одні й ті ж стіни.

З островом пов'язана легенда, і всі тут її знають. Переказ свідчить, що одного правителя ворожка попередила, що його дочка помре від укусу змії. Щоб захистити її, він збудував замок на острові, куди жодна змія не могла дістатися. Пізніше їй з материка принесли кошик із фруктами. Усередині нього була захована змія. Ця історія існує в багатьох версіях вздовж цього узбережжя, і це радше фольклор, ніж літопис.

Вихід на острів – це частина вражень. З пляжу перетинають берег сильні плавці, а влітку для всіх інших об'їжджають невеликі човни. Всередині замок без даху та відкритий до неба. Між упалими блоками ростуть трава та будяки. Ви можете піднятися на частини стіни та пройтися ділянками маршруту. Звідти материк виглядає близько та низько, і різниця між безпечним островом та звичайним пляжем стає дуже чіткою.

Наземний замок винагороджує за повільніший погляд. Його стіни частково побудовані з повторно використаного стародавнього матеріалу, і ви можете помітити докази без жодної підготовки. Стовбури колон лежать боком у кладці, як колоди. Різьблені блоки перевернуті догори дном. Всередині огорожі є сліди каплиць та ворота зі зношеними порогами. Середньовічні будівельники тут не лінувалися. Тесаний камінь був дорогим, а зруйноване римське місто поруч було найдешевшим кар'єром.

Пройдіться або проїдьте трохи вглиб країни, і ви знайдете стародавнє кладовище. Сотні гробниць вирубані в плоскому вапняку разом із кам'яними саркофагами, що стоять серед чагарників. Деякі з них мають різьблені рельєфи людей, похованих у них, зображених у повсякденному одязі, іноді з інструментами своєї справи. Інші мають майже гладко стерті грецькі написи. Це велике, тихе, небагатолюдне місце, і воно дає краще уявлення про населення тут, ніж замки.

Це узбережжя має більше вапнякових сюрпризів поблизу. Неподалік знаходяться дві величезні провали, що утворилися там, де обвалилися дахи печер, відомі місцевими як Рай і Пекло. Довгі сходи ведуть вниз до більшої, де внизу стоїть зруйнована каплиця. Ще одна обвалена долина далі зберігає залишки стародавнього міста на своєму краю. Якщо у вас є півдня, ці місця природним чином з'єднаються із замками в один маршрут.

Сучасне село невелике та має сезонний характер. Влітку пляж заповнюється сім'ями з Мерсіна та Адани, які рятуються від спеки в глибині країни, а чайні сади виходять на острів, тож усі вечеряють, милуючись фортецею. Взимку він майже порожній, і замок стоїть там у сіру погоду, і ніхто за ним не спостерігає. Обидві версії варті уваги. Друга показує, як виглядав острів більшу частину свого існування.

Перш ніж піти, сядьте на пісок у тому місці, де вода найближче до острова, і на хвилинку замовкніть. Спостерігайте, як хвилі досягають основи цих стін, знову і знову, точно так само, як вони робили це щодня з моменту закладення каменів. Ніхто не жив там дуже давно. Море цього не помітило. Відчуйте теплий пісок під руками, потім встаньте та пройдіть назад уздовж берега.