Іподром Константинополя

Замріться та прислухайтеся до площі — кроки на камені, голуби, далекий трамвай. А тепер уявіть собі той самий простір, заповнений від стіни до стіни ревучим натовпом. Протягом приблизно тисячі років це було найгучніше місце в Константинополі. Чотирикінні колісниці мчали прямою, де ви стоїте, сильно загинали кути з кожного кінця та з гуркотом поверталися назад. Глядачі кричали, викликаючи свої команди з багаторівневих кам'яних сидінь, що височіли навколо вас. Стадіону немає. Його форма все ще під вашими ногами.

Це Константинопольський іподром — іподром по-грецьки означає кінний майданчик. З перших днів міста тут стояла арена для перегонів, і коли Костянтин Великий перезаснував місто як свою столицю в четвертому столітті, він розширив арену до імперського масштабу. Оцінки її місткості різняться, але вона вміщувала десятки тисяч. Сучасна площа, яка називається площею Султанахмет або Ат-Мейдані — площа коней турецькою — зберігає старі обриси. Довгий відкритий простір, який ви бачите, майже точно повторює стародавній іподром.

Уявіть собі планування. Посередині доріжки простягався довгий бар'єр-хребт, який називався спина, прикрашений пам'ятниками, статуями та трофеями, зібраними з усієї імперії. Колісниці мчали навколо нього — сім кіл проти годинникової стрілки, з аваріями, найімовірніше, на крутих поворотах. Імператор спостерігав з імператорської ложі, що була безпосередньо з'єднана з Великим палацом, тому він міг постати перед народом, не перетинаючи вулицю. Участь у перегонах була безкоштовною. Саме тут правитель і піддані насправді бачили один одного.

Вболівальники організовувалися у фракції, названі на честь кольорів команд — перш за все, «сині» та «зелені». Вони були частково спортивним клубом, частково політичною партією, частково вуличною бандою. Імператори залицялися до них, боялися їх, а іноді й падали через них. У 532 році фракції об'єдналися проти імператора Юстиніана під час заворушень Ніка. Повстання спалило значну частину центру міста, включаючи колишню церкву на місці собору Святої Софії. Воно закінчилося тут, на цій арені, коли імперські війська заманили бунтівників у пастку та вбили їх тисячами.

Три пам'ятники зі спини досі стоять, і найстаріший вражає. Єгипетський обеліск у центрі площі був вирізьблений понад три тисячі років тому для фараона Тутмоса Третього і спочатку стояв у храмі Карнака. Імператор Феодосій наказав перевезти його сюди та встановити на різьбленій мармуровій основі у 390 році. На рожевому граніті досі видно чіткі ієрогліфи, що вихваляють фараона. Це може бути найстаріший об'єкт, створений людиною, який існує будь-де в Стамбулі.

Проведіть час, розглядаючи мармурову основу під обеліском, адже це документ. Його різьблені панелі зображують Феодосія та його двір, які спостерігають за перегонами з імператорської ложі — глядачі, танцюристи, музиканти та посланці, що стоять на колінах і приносять данину. На одній панелі зображено сам обеліск, який піднімають угору за допомогою мотузок та лебідок — кам'яне зображення його власної установки. Різьблення потерте, але читабельне. Ви дивитеся на Іподром таким, яким його бачила його власна публіка шістнадцять століть тому.

За кілька кроків стоїть покручений бронзовий пеньок — Зміїна колона. Вона старша за саме місто. Грецькі міста відлили її після перемоги над персами при Платеях у 479 році до нашої ери та встановили у святилищі Дельф як жертву подяки. Три переплетені бронзові змії піднімалися з землі та колись підтримували золоту посудину. Костянтин переніс колону до своєї нової столиці. Зміїні голови збереглися до османської епохи, а потім були втрачені — збережений фрагмент однієї з них зберігається в музеї міста.

На дальньому кінці площі височіє третій пам'ятник — Обеліск зі стіною — груба вежа з кам'яних блоків. Колись вона виглядала зовсім інакше. Імператор Костянтин VII відновив її в десятому столітті та обшив позолоченими бронзовими пластинами, які ловили сонце. Пізніше хрестоносці зняли бронзу, як повідомляється, переплавивши її на монети. Залишилася лише гола кладка, понівечена погодою. Кажуть, що молоді османські солдати — яничари — піднімалися на неї, щоб продемонструвати свою майстерність та сміливість.

Найбільші скарби Іподрому, залишені силою. У 1204 році армія Четвертого хрестового походу розграбувала Константинополь — християнська армія розграбувала християнську столицю. Серед здобичі були чотири позолочені бронзові коні, що стояли над стартовими воротами цієї арени. Хрестоносці відправили їх до Венеції, де їх встановили на фасаді базиліки Святого Марка. Вони залишаються у Венеції й донині — оригінали зараз зберігаються в приміщенні, а репліки — зовні. Найкраща збережена скульптура цієї площі знаходиться за тисячу кілометрів звідти.

За часів османів перегони припинилися, але простір вижив. У Мейдані проводилися кінні вправи, церемонії, фестивалі та грандіозні весільні урочистості для принців, які тривали цілими днями, з акробатами та феєрверками. Блакитна мечеть здійнялася вздовж одного боку на початку сімнадцятого століття, а камінь із зруйнованих трибун знайшов свій шлях до нових будівель, як це було протягом століть. На північному кінці в 1900 році прибув купольний фонтан — подарунок німецького кайзера Вільгельма II османському султану, його стеля викладена золотою мозаїкою.

Один масивний фрагмент оригінальної споруди прихований на видноті. Пройдіть до південного, вигнутого кінця площі та подивіться вниз на схил позаду неї. Величезна цегляна підконструкція там — це сфендон — склепінчаста платформа, яка підтримувала вигнутий кінець сидінь на нерівній землі. Її арки — це римська інженерія на повну силу, яка досі несуть вагу після стількох століть. Більшість відвідувачів ніколи не проходять зайвих сто метрів, щоб побачити її. Зробіть це — це найближче, що ви можете підійти до самого стадіону.

Завершіть будь-де вздовж довгої осі площі. Сидінь немає, мармур розкиданий по трьох імперіях, а трава росте там, де стояли поворотні стовпи. Проте простір все ще виконує свою стару функцію: він збирає людей. Продавці продають смажену кукурудзу, діти ганяються за голубами, туристичні групи пливуть між пам'ятниками. Станьте на зношене каміння, подивіться вниз на всю довжину стародавньої доріжки та дозвольте сучасній площі та зниклій арені зайняти той самий вид.